(044) 369-30-30, 0 800 5-0303-9
Close
(0) товари
У вас немає елементів у кошику для покупок.
Каталог
    Filters
    Налаштування
    search

    Интагра IC табл. п/о 100 мг в пачке №1

    105,53 грн
    SKU : 55171
    Наявність : На складі
    Технічні характеристики продукту
    ATC-Классификация G04B E03
    Рецептурный отпуск Только с рецептом
    Международное название Силденафила цитрат
    Фарм. группа СРЕДСТВА, ПРИМЕНЯЕМЫЕ В УРОЛОГИИ
    Условия хранения Обычный

    Название

    Интагра Ic


    Основные свойства, форма выпуска

    таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою, бронзового (дозування 0,025 г) або срібного (дозування 0,05 г), або золотистого (дозування 0,1 г) кольору.


    Категория назначения

    За рецептом.


    Состав

    діюча речовина: sildenafil; 1 таблетка містить силденафілу цитрату (у перерахуванні на силденафіл) 25 мг (0,025 г), 50 мг (0,05 г) або 100 мг (0,1 г); допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, натрію гідрокарбонат, желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь (макрогол), титану діоксид (Е 171), калію ацесульфам, кандурин (для таблеток по 25 мг – калію алюмосилікат (Е 555), заліза оксид червоний (Е 172); для таблеток по 50 мг – калію алюмосилікат (Е 555), титану діоксид (Е 171); для таблеток по 100 мг – калію алюмосилікат (Е 555), титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).


    Фармакотерапевтическая группа

    асоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл.


    Фармакологические свойства

    Фармакодинаміка. Препарат являє собою цитратну сіль силденафілу, селективний інгібітор циклічної гуанозинмонофосфат (цГМФ) специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні окису азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що спричиняє підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефективність азотного окису (NO), пригнічуючи фосфодіестеразу типу 5 (ФДЕ5), що відповідає за деградацію цГМФ у кавернозному тілі. Коли при сексуальній стимуляції відбувається локальне вивільнення NO, пригнічення ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок чого настає розслаблення гладеньких м’язів і посилюється приплив крові до кавернозного тіла. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази (у 10 разів сильніший, ніж ФДЕ6, у 80 разів – ніж ФДЕ1, у 700 разів – ніж ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7 – ФДЕ11). Зокрема, силденафіл має у 4000 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цАМФ специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень. Фармакокінетика. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу є пропорційною дозі. Препарат видаляється з організму переважно шляхом біотрансформації у печінці (в основному, за участі цитохрому Р450 3А4) з утворенням активного метаболіту з властивостями, подібними до силденафілу. Всмоктування Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо з абсолютною біодоступністю в середньому 41 % (25-63 %). Силденафіл пригнічує ФДЕ5 фермент in vitro до 50 % при концентрації 3,5 нM. Середня концентрація в плазмі після прийому силденафілу у дозі 100 мг становить приблизно 18 нг/мл або 38 нM. Максимальні концентрації, які спостерігалися в плазмі, реєструвалися через 30-120 хв (у середньому 60 хв) після перорального прийому натщесерце. У випадках, коли препарат приймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується, і затримка Тmax дорівнює в середньому 60 хв, а зменшення Сmax – у середньому 29 %, однак ступінь абсорбції не порушується (AUC знижувалася на 11 %). Розподіл Середній об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення у тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт, приблизно на 96 % зв’язаний з білками плазми. Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату. У здорових добровольців, які отримували силденафіл (один раз у дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше 0,0002 % речовини (у середньому 188 нг) від прийнятої дози. Метаболізм Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYP3А4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-диметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмі становлять приблизно 40 % від відповідних концентрацій силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий період напіввиведення дорівнює приблизно 4 години. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год з кінцевим терміном напіввиведення 3-5 годин. При пероральному застосуванні силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином, з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою із сечею (приблизно 13 % прийнятої дози). Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп Пацієнти літнього віку Здорові добровольці літнього віку (65 років і старше) мали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90 % більшими, ніж у здорових молодих осіб (18-45 років). Враховуючи вікову залежність у зв’язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі становило майже 40 %. Пацієнти з недостатністю функції нирок У пацієнтів з легкою (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30 - 49 мл/хв) недостатністю функції нирок фармакокінетика силденафілу не змінювалася після його прийому внутрішньо в разовій дозі 50 мг. У пацієнтів з тяжкою (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) недостатністю функції нирок кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з пацієнтами, такими ж за віком, які не мали порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 та 79 %) у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Пацієнти з недостатністю функції печінки У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (Чайлд-П’ю, А і В) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та Cmax (47 %) порівнян з такими ж добровольцями, однаковими за віком, у яких не діагностована печінкова недостатність. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П’ю, С) не досліджувалася. Дані доклінічних досліджень, що базувалися на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності доз, що повторюються, генотоксичності, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію, не показали особливого ризику для людини.


    Показания

    Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії ІнтагриÒ ІС потрібне сексуальне збудження. Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його спільне призначення протипоказане з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами в будь-якій формі. Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору фосфодіестерази типу 5. Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказано: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестерази сітківки). Спосіб застосування та дози. Для перорального застосування дорослими чоловіками. Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Ефективність препарату може виявлятися пізніше при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, не рекомендується перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкову дозу 25 мг рекомендовано пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії a-блокаторами до застосування силденафілу. Крім того, слід розпочати призначення силденафілу з дози 25 мг.


    Противопоказания

    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його спільне призначення протипоказане з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами в будь-якій формі. Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору фосфодіестерази типу 5. Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказано: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестерази сітківки).


    Применение

    Для перорального застосування дорослими чоловіками. Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Ефективність препарату може виявлятися пізніше при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, не рекомендується перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкову дозу 25 мг рекомендовано пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії a-блокаторами до застосування силденафілу. Крім того, слід розпочати призначення силденафілу з дози 25 мг.


    Передозировка

    У дослідженнях на здорових добровольцях при разовому прийомі силденафілу у дозі до 800 мг небажані ефекти були подібними до тих, які спостерігалися при більш низьких дозах препарату, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися. Збільшення дози препарату до 200 мг не спричиняло підвищення ефективності, але викликало появу більшої кількості побічних реакцій (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсію, закладеність носа, аномальний зір) у порівняно з меншими дозами. Лікування. У випадках передозування треба, за необхідності, застосовувати симптоматичну терапію. Слід зазначити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, тому що силденафіл міцно зв’язується з білками плазми і не виводиться із сечею.


    Взаимодействие

    Ефекти інших лікарських засобів на силденафіл. Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участі ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу. Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг), призводило до підвищення максимальної концентрації (Cmax) силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової площі під кривою «концентрація-час» (AUC) силденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно 200 нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується; в будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг 3 рази на добу) та силденафілу (100 мг одноразово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції AUC силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру. Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.


    Побочные действия

    Під час досліджень побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. Частота і тяжкість небажаних реакцій зростали при збільшенні дози. Природа побічних ефектів у дослідженнях з варіабельною дозою, що більшою мірою відображає рекомендований режим дозування, була подібною до досліджень з фіксованою дозою. Найчастішими побічними ефектами були головний біль, припливи, диспепсія, розлади зору, закладеність носа, запаморочення та порушення кольорового зору. Нижче наведені побічні ефекти за такою частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000) та невідомі. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – цереброваскулярний напад, непритомність; невідомо – минущий ішемічний напад, епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу, судоми. З боку органів зору: часто – аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином кольоровий зір); нечасто – розлади з боку кон’юнктиви, біль в очах, почервоніння очей, розлади сльозовиділення, інші розлади зору; невідомо – неартеріальна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, дефекти зорового поля. З боку органів слуху: нечасто – вертиго, дзвін у вухах; рідко – туговухість*. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – вазодилатація (припливи); часто – пальпітація (відчуття серцебиття); нечасто – прискорене серцебиття, тахікардія; рідко – артеріальна гіпертензія/гіпотензія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; невідомо – шлуночкові аритмії, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, синкопе. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; рідко – носова кровотеча. З боку травного тракту: часто – диспепсія; нечасто – блювання, нудота, сухість у роті. З боку шкіри: нечасто – висипання на шкірі; невідомо – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м’язової системи: нечасто – міалгія. З боку репродуктивної системи: невідомо – подовжена ерекція, пріапізм. Загальні порушення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність. Лабораторні показники: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень. * Порушення з боку органів слуху: раптова туговухість. Про раптове зниження або втрату слуху повідомлялося у поодиноких випадках постмаркетингового досвіду або клінічних досліджень із застосуванням всіх інгібіторів PDE5, включаючи силденафіл. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібні, але виникали частіше. Застосування силденафілу не впливало на частоту захворюваності на інфаркт міокарда та показник летальності від серцево-судинних захворювань.


    Дети, беременные, водители

    Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат ІнтаграÒ ІС не застосовують жінкам. Діти. Препарат Інтагра® ІС не застосовують дітям. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися. Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом препарату Інтагра® ІС, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.


    Специальные указания

    Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельні медичні обстеження. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект чинити несприятливий вплив на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи. Інтагра® ІС потенціює гіпотензивний ефект нітратів. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту, і лише кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Повідомлялося про розлади зору та випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, пов’язані із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у випадку раптового порушення зору застосування препарату Інтагра® ІС слід припинити та негайно звернутися до лікаря. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується. Пацієнтам, які застосовують блокатори a-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори a-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів про те, як вони повинні діяти у випадку появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами з порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.


    Условия хранения

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Название

    Интагра Ic


    Основные свойства, форма выпуска

    таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою, бронзового (дозування 0,025 г) або срібного (дозування 0,05 г), або золотистого (дозування 0,1 г) кольору.


    Категория назначения

    За рецептом.


    Состав

    діюча речовина: sildenafil; 1 таблетка містить силденафілу цитрату (у перерахуванні на силденафіл) 25 мг (0,025 г), 50 мг (0,05 г) або 100 мг (0,1 г); допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, натрію гідрокарбонат, желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь (макрогол), титану діоксид (Е 171), калію ацесульфам, кандурин (для таблеток по 25 мг – калію алюмосилікат (Е 555), заліза оксид червоний (Е 172); для таблеток по 50 мг – калію алюмосилікат (Е 555), титану діоксид (Е 171); для таблеток по 100 мг – калію алюмосилікат (Е 555), титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).


    Фармакотерапевтическая группа

    асоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл.


    Фармакологические свойства

    Фармакодинаміка. Препарат являє собою цитратну сіль силденафілу, селективний інгібітор циклічної гуанозинмонофосфат (цГМФ) специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні окису азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що спричиняє підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефективність азотного окису (NO), пригнічуючи фосфодіестеразу типу 5 (ФДЕ5), що відповідає за деградацію цГМФ у кавернозному тілі. Коли при сексуальній стимуляції відбувається локальне вивільнення NO, пригнічення ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок чого настає розслаблення гладеньких м’язів і посилюється приплив крові до кавернозного тіла. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази (у 10 разів сильніший, ніж ФДЕ6, у 80 разів – ніж ФДЕ1, у 700 разів – ніж ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7 – ФДЕ11). Зокрема, силденафіл має у 4000 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цАМФ специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень. Фармакокінетика. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу є пропорційною дозі. Препарат видаляється з організму переважно шляхом біотрансформації у печінці (в основному, за участі цитохрому Р450 3А4) з утворенням активного метаболіту з властивостями, подібними до силденафілу. Всмоктування Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо з абсолютною біодоступністю в середньому 41 % (25-63 %). Силденафіл пригнічує ФДЕ5 фермент in vitro до 50 % при концентрації 3,5 нM. Середня концентрація в плазмі після прийому силденафілу у дозі 100 мг становить приблизно 18 нг/мл або 38 нM. Максимальні концентрації, які спостерігалися в плазмі, реєструвалися через 30-120 хв (у середньому 60 хв) після перорального прийому натщесерце. У випадках, коли препарат приймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується, і затримка Тmax дорівнює в середньому 60 хв, а зменшення Сmax – у середньому 29 %, однак ступінь абсорбції не порушується (AUC знижувалася на 11 %). Розподіл Середній об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення у тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт, приблизно на 96 % зв’язаний з білками плазми. Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату. У здорових добровольців, які отримували силденафіл (один раз у дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше 0,0002 % речовини (у середньому 188 нг) від прийнятої дози. Метаболізм Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYP3А4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-диметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмі становлять приблизно 40 % від відповідних концентрацій силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий період напіввиведення дорівнює приблизно 4 години. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год з кінцевим терміном напіввиведення 3-5 годин. При пероральному застосуванні силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином, з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою із сечею (приблизно 13 % прийнятої дози). Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп Пацієнти літнього віку Здорові добровольці літнього віку (65 років і старше) мали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90 % більшими, ніж у здорових молодих осіб (18-45 років). Враховуючи вікову залежність у зв’язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі становило майже 40 %. Пацієнти з недостатністю функції нирок У пацієнтів з легкою (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30 - 49 мл/хв) недостатністю функції нирок фармакокінетика силденафілу не змінювалася після його прийому внутрішньо в разовій дозі 50 мг. У пацієнтів з тяжкою (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) недостатністю функції нирок кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з пацієнтами, такими ж за віком, які не мали порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 та 79 %) у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Пацієнти з недостатністю функції печінки У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (Чайлд-П’ю, А і В) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та Cmax (47 %) порівнян з такими ж добровольцями, однаковими за віком, у яких не діагностована печінкова недостатність. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П’ю, С) не досліджувалася. Дані доклінічних досліджень, що базувалися на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності доз, що повторюються, генотоксичності, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію, не показали особливого ризику для людини.


    Показания

    Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії ІнтагриÒ ІС потрібне сексуальне збудження. Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його спільне призначення протипоказане з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами в будь-якій формі. Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору фосфодіестерази типу 5. Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказано: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестерази сітківки). Спосіб застосування та дози. Для перорального застосування дорослими чоловіками. Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Ефективність препарату може виявлятися пізніше при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, не рекомендується перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкову дозу 25 мг рекомендовано пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії a-блокаторами до застосування силденафілу. Крім того, слід розпочати призначення силденафілу з дози 25 мг.


    Противопоказания

    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його спільне призначення протипоказане з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами в будь-якій формі. Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору фосфодіестерази типу 5. Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказано: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестерази сітківки).


    Применение

    Для перорального застосування дорослими чоловіками. Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Ефективність препарату може виявлятися пізніше при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, не рекомендується перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкову дозу 25 мг рекомендовано пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії a-блокаторами до застосування силденафілу. Крім того, слід розпочати призначення силденафілу з дози 25 мг.


    Передозировка

    У дослідженнях на здорових добровольцях при разовому прийомі силденафілу у дозі до 800 мг небажані ефекти були подібними до тих, які спостерігалися при більш низьких дозах препарату, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися. Збільшення дози препарату до 200 мг не спричиняло підвищення ефективності, але викликало появу більшої кількості побічних реакцій (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсію, закладеність носа, аномальний зір) у порівняно з меншими дозами. Лікування. У випадках передозування треба, за необхідності, застосовувати симптоматичну терапію. Слід зазначити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, тому що силденафіл міцно зв’язується з білками плазми і не виводиться із сечею.


    Взаимодействие

    Ефекти інших лікарських засобів на силденафіл. Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участі ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу. Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг), призводило до підвищення максимальної концентрації (Cmax) силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової площі під кривою «концентрація-час» (AUC) силденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно 200 нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується; в будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг 3 рази на добу) та силденафілу (100 мг одноразово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції AUC силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру. Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.


    Побочные действия

    Під час досліджень побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. Частота і тяжкість небажаних реакцій зростали при збільшенні дози. Природа побічних ефектів у дослідженнях з варіабельною дозою, що більшою мірою відображає рекомендований режим дозування, була подібною до досліджень з фіксованою дозою. Найчастішими побічними ефектами були головний біль, припливи, диспепсія, розлади зору, закладеність носа, запаморочення та порушення кольорового зору. Нижче наведені побічні ефекти за такою частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000) та невідомі. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – цереброваскулярний напад, непритомність; невідомо – минущий ішемічний напад, епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу, судоми. З боку органів зору: часто – аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином кольоровий зір); нечасто – розлади з боку кон’юнктиви, біль в очах, почервоніння очей, розлади сльозовиділення, інші розлади зору; невідомо – неартеріальна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, дефекти зорового поля. З боку органів слуху: нечасто – вертиго, дзвін у вухах; рідко – туговухість*. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – вазодилатація (припливи); часто – пальпітація (відчуття серцебиття); нечасто – прискорене серцебиття, тахікардія; рідко – артеріальна гіпертензія/гіпотензія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; невідомо – шлуночкові аритмії, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, синкопе. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; рідко – носова кровотеча. З боку травного тракту: часто – диспепсія; нечасто – блювання, нудота, сухість у роті. З боку шкіри: нечасто – висипання на шкірі; невідомо – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м’язової системи: нечасто – міалгія. З боку репродуктивної системи: невідомо – подовжена ерекція, пріапізм. Загальні порушення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність. Лабораторні показники: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень. * Порушення з боку органів слуху: раптова туговухість. Про раптове зниження або втрату слуху повідомлялося у поодиноких випадках постмаркетингового досвіду або клінічних досліджень із застосуванням всіх інгібіторів PDE5, включаючи силденафіл. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібні, але виникали частіше. Застосування силденафілу не впливало на частоту захворюваності на інфаркт міокарда та показник летальності від серцево-судинних захворювань.


    Дети, беременные, водители

    Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат ІнтаграÒ ІС не застосовують жінкам. Діти. Препарат Інтагра® ІС не застосовують дітям. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися. Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом препарату Інтагра® ІС, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.


    Специальные указания

    Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельні медичні обстеження. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект чинити несприятливий вплив на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи. Інтагра® ІС потенціює гіпотензивний ефект нітратів. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту, і лише кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Повідомлялося про розлади зору та випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, пов’язані із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у випадку раптового порушення зору застосування препарату Інтагра® ІС слід припинити та негайно звернутися до лікаря. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується. Пацієнтам, які застосовують блокатори a-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори a-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Крім того, слід проінформувати пацієнтів про те, як вони повинні діяти у випадку появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами з порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.


    Условия хранения

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Технічні характеристики продукту
    ATC-Классификация G04B E03
    Рецептурный отпуск Только с рецептом
    Международное название Силденафила цитрат
    Фарм. группа СРЕДСТВА, ПРИМЕНЯЕМЫЕ В УРОЛОГИИ
    Условия хранения Обычный
    Теги продукту